Уже на початку зими настає час
задуматись над тим, що просити у Святого Миколая. Список має бути невеликим щоб
помістився в конверт, адже його резиденція приймає тільки паперові листи. Ти
старанно вимальовуватимеш на аркуші кожне слово, намагаючись писати чітко і без
помилок, щоб дідусь бува не подумав, що ти погано вчився. Лист, як і годиться,
ти залишеш на вікні, хоч і не знатимеш як просто звідти він може потрапити
за адресою. А зранку мама скаже, що бачила вночі біля твого вікна двох
янголів-прислужників Миколая.
І от у цей грудневий вечір, коли
доріжки між будинками вже застелені білим снігом, ти сидітимеш біля вікна дуже
довго і чекатимеш свого гостя. Та він чому завжди затримується. Ти
приглядатимешся до доріжок, чи немає бува слідів… І може навіть ляжеш спати,
розуміючи, що дітей дуже багато і Миколай квапиться, та може не встигнути до
вашої хати. Ну, а під ранок обов’язково трапиться диво! Ти прокинешся від того,
що щось заважає спати. Ти просунеш руку під неї – і знайдеш пакунок. Неможливо
описати радості від того, що Миколай таки не забув про тебе. Ти довго
розпаковуватимеш подарунки, хвалитимешся кожним перед рідними. Солодкий аромат
мандаринок заповнить усю кімнату. А за вікном на білих доріжках сніг знов
замете сліди нічного гостя – справжнього Святого Миколая, якого ти, на жаль,
ніколи так і не побачиш…
